27.11.09

Дана стаття адресована перш за все вкладникам, які мали бажання вкласти свої накопичені кошти до банківських установ, але у зв’язку з «фінансовим оздоровленням банків» у них виникли деякі непорозуміння щодо повернення цих вкладів.

Сьогодні на вітчизняному ринку банківських послуг продовжує залишатися актуальним питання повернення депозитів. Влада намагається стримати відтік коштів у вигляді депозитів з банків, приймаючи відповідні нормативно - правові  документи, котрі не завжди відповідають інтересам пересічних громадян.

Так, 5 серпня цього року вступив в дію Закон України від 24.07.2009р. № 1617-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків».

Зазначеним Законом були внесені зміни, зокрема, і в Закон України «Про банки і банківську діяльність», ці зміни не в останню чергу торкнулися поняття мораторію і наслідків його введення. В результаті цього все, що було прокоментовано та роз’яснено до дати введення вказаного Закону в дію, втратило актуальність, оскільки ті правові норми і правила, що активно обговорювалися до цього, з редакції Закону, що діє на даний час, були виключені, і їх сьогодні не існує.

Тому і назріла необхідність розібратись в ситуації, що склалась на ринку банківських послуг та в чому полягають істотні зміни у законі і в тому, на що це може вплинути.

Отже, згідно нової редакції статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», мораторієм є зупинення виконання банком зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Іншими словами, після введення в банківській установі мораторію, банк має право не виконувати свої зобов'язання перед своїми клієнтами, зокрема вкладниками, незалежно від того, коли наступив термін, в який банк повинен був повернути депозит.

У цьому і полягає основна відмінність нинішнього визначення мораторію від того, яке діяло до 5 серпня 2009 року. Раніше мораторій розповсюджувався тільки на ті зобов'язання банку, термін виконання яких наступив до дати введення мораторію. Інакше кажучи, вкладник, термін повернення депозиту якого наступав пізніше за дату введення мораторію, мав право вимагати повернення свого депозиту не дивлячись на наявність в банківській установі мораторію, адже мораторій на його внесок не розповсюджувався.

Нова редакція Закону цей нюанс врахувала так, що тепер введення в банківській установі мораторію, означає припинення виконання банком всіх зобов'язань, термін по яких наступив як до введення мораторію, так і після. Проте обмовимося, Національний банк України має право при введенні мораторію обмежити його дію, але це вже воля самого регулятора. Верховна Рада ж заклала механізм, по якому банк має право не видавати будь-які внески, і якщо Національний банк України не захоче це право нічим обмежувати, то тоді можливий варіант, що банк взагалі перестане виконувати будь-які зобов'язання.

Внесені Законом №1617-VI зміни торкнулися також і «базової» статті Закону про банки і банківську діяльність, що регулювала відносини пов'язані з мораторієм (мова йде про статтю 85 Закону). По суті, статтю 85 Закону України «Про банки і банківську діяльність» переписали повністю.

По-перше, змінився граничний термін дії мораторію. Як відомо, раніше мораторій міг бути введений на строк до шести місяців. Продовження цього терміну законодавством не передбачалося, тому шість місяців було межею, після якого мораторію більше бути не могло.

Зміни в Закон про банки обмежили максимальний термін дії мораторію трьома місяцями.

Варто звернути увагу, що положення нової редакції Закону зараз допускають введення «часткового» мораторію, тобто мораторію, який поширює свою дію не на всі зобов'язання банку, а тільки на ті, які встановить Національний банк України.

Так само Закон заборонив не тільки звертати стягнення на майно банків, але й застосовувати заходи по забезпеченню такого стягнення. На практиці це означає, що починаючи з 5 серпня суд не має права в забезпечення позову (тобто до ухвалення рішення по справі) виносити ухвалу про накладення арешту на грошові кошти на рахунках банку. Варто відзначити, що раніше це було найпопулярнішим засобом боротьби з банком на початкових стадіях судових розглядів: одночасно з поданням позову до суду вкладник заявляв клопотання про накладення арешту на грошові кошти на рахунках банку в межах суми внеску, і суди іноді такі клопотання задовольняли та накладали арешти.

Крім того, як і раніше, під час дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання або неналежного виконання зобов'язань перед кредиторами. Аналогічним чином вирішено питання санкцій за порушення податкових зобов'язань.

Останнім нюансом, пов'язаним з мораторієм, на якому хотілося б акцентувати увагу, є те, що новим законом декілька змінений перелік операцій, на які мораторій не розповсюджується.

Зокрема, раніше закон зазначав, що мораторій не розповсюджується на здійснення поточних операцій. У новій редакції закону мораторій не поширюється лише на зобов'язання, які пов'язані з обслуговуванням господарської діяльності банку, в тому числі виплатою заробітної плати, авторської винагороди, відшкодуванням шкоди, заподіяної життю та здоров'ю працівників банку, а також вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, пенсій, стипендій, соціальних допомог у межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів.

Як вбачається з вищезазначеного, в переліку поняття «поточні операції» вже відсутні. Таким чином, в період дії мораторію, банк також має право припинити виконання зобов'язань і по поточним операціям в тому числі, до яких також відносяться операції за дорученнями клієнтів.

Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок про те, що законодавець вніс зміни, якими намагається захистити банківську систему від краху, але тим самим поставив клієнтів банку у явне невигідне становище у порівняні з банком. Ще більше ускладнено процедуру та зменшено механізми при яких клієнт банку зможе зобов’язати банк повернути вклади, а також поставлено під загрозу ведення розрахунків по господарській діяльності клієнтів банку, у разі введення мораторію при тимчасовій адміністрації банку.

Отже, необхідно перш за все розуміти, що в умовах фінансової кризи та фінансової нестабільності банківської системи, коли держава намагається вирішити глобальну задачу – оздоровити фінансове становище банківської системи, не завжди працює механізм «гроші роблять гроші» і існує достатньо обґрунтований ризик понести великі втрати.

Инесса Лабец
Юрист судової практики Юридична фірма "ФАРГО"