27.11.09

З тридцятого квітня 2009 року набирає чинності Закон України „Про акціонерні товариства”, яким визначено принципово новий підхід до створення діяльності припинення акціонерних товариств.

Періодичні видання приділяють увагу питанням щодо змін, які стосуються порядку створення акціонерних товариств, особливостей створення та роботи органів управління товариством. Але також є дуже важливим питання обмеження права органів управління Товариством на укладання договорів.

Новий закон значно змінює порядок укладання деяких договорів та обмежує права органів управління Товариством на укладання договорів, предмет яких перевищує встановлену цим Законом вартість. В зв’язку з чим є необхідність звернути увагу на особливості укладання значних правочинів (договорів), визначити коло повноважень посадових осіб акціонерного товариства на укладання таких правочинів та визначити відмінності, що існують між вимогами до порядку укладання таких договорів, на теперішній час, та вимогами які встановлені новим Законом.

Спочатку розглянемо питання, чи передбачені діючими законами обмеження повноважень посадових осіб на укладання договорів від імені акціонерного товариства.

Зараз основними нормативними актами, що регламентують діяльність акціонерних товариств є Господарський і Цивільний кодекси України та Закон України „Про господарські товариства”.

Законом України „Про господарскі товариства” (стаття 41), до компетенції загальних зборів акціонерів віднесено затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Інших обмежень повноважень Голови правління (генерального директора) акціонерного товариства на укладання договорів закони України на теперішній час не передбачають.

Судова практика виходить з того, що цією нормою передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому якщо господарським судом буде з’ясовано, що установчими документами акціонерного товариства право виконавчого органу управління цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган підписав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт не затвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним. 

Отже зараз право органу управління акціонерним товариством на укладання договорів обмежено лише установчими документами (Статутом) товариства. В разі виникнення спору про визнання недійсним договору, укладеного від імені акціонерного товариства керівником з мотивів обмеження його права на укладання договорів, що передбачено статутом, угода може бути визнана недійсною, але заявник повинен довести, що друга сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження.

За загальним же правилом передбачені установчими документами обмеження повноважень особи щодо укладення угод у порівнянні з визначеними у довіреності, законі не повинні впливати на відносини підприємства, установи, організації, від імені якої укладено угоду, з іншими особами.

Винятком є випадки, коли сторона знала чи повинна була знати про існуючі обмеження. Наприклад, продавець, укладаючи договір, підписаний головою правління (генеральним директором), акціонерного товариства, знає про відповідні обмеження повноважень, оскільки є акціонером товариства і брав участь у загальних зборах, якими затверджено статут.

Такі обмеження на укладання господарських договорів від імені акціонерного товариства будуть діяти до тридцятого квітня 2009 року. З цієї дати порядок укладання значних правочинів та обмеження повноважень органів управління акціонерним товариством на укладання таких договорів буде регламентуватись Законом України „Про акціонерні товариства”

Під значним правочином (договором) Закон розуміє правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), учинений акціонерним товариством, якщо ринкова вартість майна (робіт послуг), що є його предметом, становить 10 і більше відсотків вартості активів товариства, за даними останньої річної фінансової звітності.

Статутом акціонерного товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочинів до категорії значних правочинів.

Рішення про вчинення правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить від 10 до 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається наглядовою радою.

У разі неприйняття наглядовою радою рішення про вчинення значного правочину питання про вчинення такого правочину може виноситися на розгляд загальних зборів.

Якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом значного правочину, перевищує 25 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, рішення про вчинення такого правочину приймається загальними зборами за поданням наглядової ради.

Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 25 відсотків, але менша ніж 50 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається простою більшістю голосів акціонерів, які зареєструвалися для участі у загальних зборах та є власниками голосуючих з цього питання акцій.

Рішення про вчинення значного правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом такого правочину, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, приймається трьома чвертями голосів акціонерів від загальної їх кількості.

Якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть ним вчинятися протягом не більш як одного року, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної вартості.

Забороняється ділити предмет договору з метою ухилення від передбаченого цим Законом порядку прийняття рішень про вчинення значного правочину.

Такі вимоги встановлені Законом України „Про акціонерні товариства” до порядку прийняття рішень про укладання значних договорів.

Наслідки невиконання цих вимог безпосередньо Закон України „Про акціонерні товариства” не встановлює, але виходячи з вимог Цивільного та Господарського кодексів України такими наслідками може бути визнання договору недійсним з огляду на наступне.

Цивільний кодекс України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Під цивільною дієздатністю Кодекс розуміє, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За умов законодавчого обмеження повноважень органів управління акціонерним товариством на укладання значних правочинів, суд може визнати недійсним договір, який укладено без прийняття рішення відповідним органом акціонерного товариства про укладання такого договору.

Особливу увагу слід звернути на договори ринкова вартість предмету (товарів, робіт послуг) такого договору, становить 50 і більше відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності акціонерного товариства, оскільки для укладення такого договору потрібно не просто рішення зборів акціонерів про його укладання, а рішення, що прийняте трьома чвертями голосів акціонерів від загальної їх кількості.

Такі обмеження законодавчо введені вперше, до теперішнього часу коло питань за якими рішення загальних зборів акціонерів приймаються більшістю не менш як у три чверті складають лише питання внесення змін до статуту товариства та ліквідації товариства.

Тобто Закон України „Про акціонерні товариства” питання укладання вказаних договорів за значимістю фактично прирівнює до внесення змін до статуту акціонерного товариства або до його ліквідації.

Не можна недооцінювати введених цим Законом обмежень на укладання значних правочинів, оскільки інформація про активи акціонерного товариства є відкритою до загального доступу. За вимогами нового Закону публічне (відкрите) акціонерне товариство повинно мати власну веб-сторінку в мережі Інтернет, на якій розміщується в тому числі інформація про висновки ревізійної комісії (ревізора) та аудитора товариства, річна фінансова звітність, документи звітності, що подаються відповідним державним органам.

Підсумовуючи викладене на всі договори, які акціонерне товариство укладає до тридцятого квітня діють лише ті обмеження, які встановлені статутом товариства. Договори, які будуть укладатись після тридцятого квітня повинні укладатись вже з урахуванням обмежень, встановлених Законом „Про акціонерні товариства”.

Вікторія Бєлік
Старший юрист судової практики Юридичної фірми „Фарго”